Соціально педагогічний патронат

В умовах модернізації освіти Законом України ―Про дошкільну освіту‖ передбачено обов’язкове забезпечення дітей дошкільною освітою. Аналізуючи стан здобуття дошкільної освіти в Україні слід зазначити, що не всі діти задіяні у безперервному процесі виховання та навчання, тобто відвідують дошкільні навчальні заклади.    Статею 11 Закону України “Про дошкільну освіту” визначено, що повноваженнями ДНЗ є задоволення потреб громадян, які проживають на відповідній території в здобутті дошкільної освіти та здійснення соціально-педагогічного патронату (далі СПП).

У Положенні про дошкільний навчальний заклад, затвердженому Кабінетом Міністрів України 12 березня 2003 р. № 305, зазначено: «Дошкільний навчальний заклад здійснює соціально-педагогічний патронат сім’ї з метою забезпечення умов для здобуття дошкільної освіти дітьми дошкільного віку, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, але не відвідують дошкільних навчальних закладів, та надання консультаційної допомоги сім’ї (п. 18). Діти, які перебувають у дошкільному навчальному закладі короткотривало чи під соціально-педагогічним патронатом, беруться на облік у цьому закладі (п. 19)».)
У Листі МОН України від 17.12.2008 р. № 1/9-811 «Про здійснення соціально-педагогічного патронату» зазначено: «Враховуючи необхідність забезпечення вчасного і повноцінного фізичного, інтелектуального, морального, естетичного і соціального розвитку дітей дошкільного віку відповідно до задатків, нахилів, здібностей, психічних і фізичних особливостей, на сучасному етапі здійснення соціально-педагогічного патронату набуває ще більшої актуальності».
У Листі МОН України «Про організацію роботи з дітьми п’ятирічного віку» від 27.09.2010 р. № 1/9-666 рекомендовано: «…активізувати роботу щодо здійснення соціально-педагогічного патронату дітей, які не мають можливості відвідувати дошкільні навчальні заклади із-за їх відсутності, стану здоров’я дітей тощо».

Нормативні-правові акти  що зазначені вище свідчать що   в Україні запроваджено нову форму здобуття дошкільної освіти: соціально-педагогічний патронат, який набуває ще більшої актуальності на сучасному етапі, враховуючи необхідність забезпечення вчасного і повноцінного фізичного, інтелектуального, морального, естетичного і соціального розвитку дітей дошкільного віку відповідно до задатків, нахилів, здібностей, психічних і фізичних особливостей. Термін «патронат» буквально означає «захист», «опіку», «допомогу».  Окрім цього, характерним для сучасної сім’ї є зниження рівня життя. Батьки сьогодні зайняті в основному добуванням засобів для існування, що часто призводить до обмеженості спілкування  з дітьми. Зростання психологічної напруженості в суспільстві також позначається на психологічному кліматі у сім’ї. Тому одним із пріоритетних напрямів у розвитку дошкільної освіти фахівці вважають: введення в систему дошкільної освіти соціально-педагогічного патронату, що дасть змогу охопити дошкільним вихованням дітей, які з різних причин не можуть відвідувати дошкільні установи.

У контексті дошкільного виховання під соціально-педагогічним патронатом сім’ї мають на увазі систему заходів на допомогу в адаптації сім’ї до суспільних вимог. Його здійснення передбачене статтею 11 Закону України «Про дошкільну освіту». Соціально-педагогічний патронат спрямований на роботу з дошкільниками, не охопленими дошкільною освітою. Така форма роботи дає можливість залучити до безкоштовної освіти більшу кількість дошкільників, інтегрувати в колектив дітей, в яких не сформовані соціальні компетенції. Часто це діти, які:

• мають психофізичні порушення, що перешкоджають адаптації та комунікації з однолітками
• потрапили в складні життєві обставини (алкогольна залежність батьків, дитяча бездоглядність та інше).

Також соціально-педагогічний патронат провадять із категорією дітей, що не можуть відвідувати дошкільний заклад в зв’язку з віддаленістю домівки від закладу та фізичною неспроможністю батьків водити чи підвозити дитину.

Здійснення соціально-педагогічного патронату допоможе також уникнути численних проблем, що призводять до напруження і загострення міжособистісних стосунків, порушення родинних зав’язків, послаблення інституту сім’ї в цілому.  На жаль, соціально-педагогічний патронат як форма надання дошкільної освіти, на сьогоднішній день не отримала широкого застосування і підтримки на практиці у зв’язку з відсутністю чіткого механізму здійснення та методичного і технологічного забезпечення. Спостерігається тенденція, що соціально педагогічний патронат в закладах освіти – це дубляж напрямів роботи практичних психологів та соціальних педагогів в галузі соціальної сфери. Проте, система роботи соціального педагога, практичного психолога, інших фахівців в зазначеному напрямі може здійснюватися як нова форма надання дошкільної освіти дітям, які не можуть відвідувати дошкільні навчальні заклади.

Під терміном «соціально-педагогічний патронат сім’ї»  передбачається система гуманітарних послуг і заходів, спрямованих на полегшення пристосування сім’ї та її членів до вимог суспільства, допомогу у вихованні дітей, подолання та профілактика міжособистісних конфліктів у родині, захист прав дітей.

У цілому соціально-педагогічний патронат сімей повинен враховувати найближчі й віддалені перспективи українського суспільства, тобто орієнтацію як на конкретні і загальні проблеми сучасної сім’ї, так і необхідність розробки стратегії вдосконалення змісту і форм такої роботи у перспективі.

Повна форма надання соціально-педагогічного патронату здійснюється дошкільним навчальним закладом на протязі всього дошкільного періоду (можуть охоплюватися діти віком від 2 до 6-7 років, батьки яких, або особи що їх замінюють, виявили бажання таким чином забезпечити дошкільну освіту дитині з причин неможливості відвідування дошкільного закладу за станом здоров’я).

 Метою соціально-педагогічного патронату сімей є:

• надання методичної і консультативної допомоги сім’ї, включення
• батьків у процес виховання, навчання та реабілітації дитини;
• забезпечення на рівні держави права кожній дитині на доступність і безоплатність дошкільної освіти, залучення до дошкільної освіти більшої кількості дітей;
• надання ранньої допомоги  дітям, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, поступова повна або часткова їх інтеграція в суспільство.

  Основними завданнями соціально-педагогічного патронату є:

• організація цілеспрямованої фахової допомоги сім’ї у вирішенні її психолого-педагогічних та соціальних проблем;
• формування соціально-педагогічної компетенції сім’ї – набуття її членами соціально-педагогічних знань і навичок, достатніх для реалізації завдань повсякденного життя;
• забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб, формування в неї моральних норм та створення умов для її соціалізації;
• надання комплексної психолого-педагогічної, корекційно-розвивальної допомоги дітям дошкільного віку, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації;
• допомога у створенні доцільних психолого-педагогічних умов виховання дитини відповідно до її віку, індивідуальних особливостей та потреб вчасного і всебічного розвитку тощо.

Здійснення соціально-педагогічного патронату передбачає дотримання таких основних принципів:

–  гуманізму – ставлення до дитини як до цінності, визнання її права на вільний розвиток та реалізацію своїх природних здібностей;

–   особистісно орієнтованого підходу в роботі з дітьми та сім’ями, врахування типу сім’ї, сімейного середовища та його виховного потенціалу;

–   активності – розвиток у дітей самостійності, творчого ставлення до різних видів діяльності, формування у них критичності, самокритичності, здатності  приймати свої рішення й відповідати за їхні наслідки;

–   природовідповідності – створення педагогом сприятливих умов для природного й поступового розвитку особистості дитини;

–   наступності й неперервності – використання попереднього досвіду дитини на всіх етапах розвитку, його збалансованість з наступним етапом, поступове ускладнення та урізноманітнення змісту і напрямів навчально-виховного процесу;

–   демократизації навчально-виховного процесу – посилення уваги педагога до використання різноманітних форм співробітництва всіх учасників освітнього процесу тощо..

Основними функціями соціально – педагогічного патронату є розвивальна, організаторська, виховна, консультативна, прогностична, діагностична, попереджувально-профілактична, корекційно-реабілітаційна.

Розвивальна передбачає розвиток дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей.

Організаторська – надання допомоги сім’ї у створенні умов для забезпечення різнобічного розвитку дитини, забезпечення змістовного дозвілля дітей у соціальному середовищі. Ця функція також спрямована на створення колективу, відносин особистості в колективі, психолого-педагогічної допомоги батькам, залучення сім’ї та громадськості до навчально-виховного процесу, організацію консультативних пунктів тощо.

Виховна – включення батьків і дітей у процес соціалізації, спрямований на  досягнення успіхів у конкретних життєвих ситуаціях, вмінні орієнтуватися у суспільних відносинах, здатність до прийняття, розуміння і поваги інших; формування психолого-педагогічної компетентності сім’ї.

Консультативна – надання порад, рекомендацій батькам та іншим особам, які займаються вихованням дітей.

Попереджально-профілактична – запобігання й подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані.

Прогностична – розробка індивідуальних розвивальних програм, прогнозування вибору методів, прийомів та методик, що можуть максимально забезпечити результативність навчально-виховних завдань для розвитку особистості, передбачення результатів, профілактика різного роду негативних явищ (фізичного чи соціального плану).

Діагностична – вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, мікро-колективу, оточення в цілому. Ця функція також полягає у виявленні індивідуальних та специфічних особливостей дитини.

Корекційно-реабілітаційна – організація комплексу заходів, спрямованих на компенсацію втрачених функцій, формування психологічних новоутворень у дитини, яка потребує корекції фізичного та (або) розумового розвитку, організація роботи по удосконаленню особистих якостей дитини, розвитку умінь проявляти свої емоції, контролювати почуття.

Згідно листа Міністерства освіти і науки України від  07.05.2007р. № 1/9-263 «Про організацію обліку дітей дошкільного віку», з метою виявлення дітей неохоплених дошкільною освітою на початку навчального року  було проведено облік дітей по належному мікрорайону. Розроблено заходи щодо охоплення дітей дошкільною   освітою відповідно  до соціально-педагогічних потреб сімей та заходи, які передбачають активне залучення сімей до навчально-виховного процесу, проведення з ними просвітницької роботи на 2019-2020  навчальний рік, узгодено попередньо дії та терміни виконання  заходів.

З метою надання методичної і консультативної допомоги сім’ям , діти яких з різних причин не мають можливості  щоденно відвідувати  дошкільний навчальний заклад, батькам було запропоновано ознайомитися з заходами   надання допомоги  дітям щодо формування соціальної компетентності, поступової повної або часткової інтеграції їх у суспільство, забезпечуючи  на рівні держави кожній дитині право на доступність і безоплатність дошкільної освіти.

Враховуючи рекомендації   інструктивно – методичного листа Міністерства освіти, науки, молоді та спорту “Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади”,  батькам пропонувалося оглянути створені умови для одержання дітьми дошкільної освіти, які  не мають можливості  щоденно відвідувати  дошкільний навчальний заклад. Під час бесід з батькам їм розповідалась що навчально-виховна робота з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади, проводиться з урахуванням гуманістичного, особистісно-орієнтованого, інтегрованого, системного, культурологічного та інших сучасних підходів. Робота будується з врахуванням вікових особливостей розвитку  дітей відповідно до вимог діючих в закладі програм розвитку дитини: “Українське дошкілля” (2017р)

Система роботи  з дітьми раннього і дошкільного віку, які не відвідують дошкільний навчальний заклад, орієнтує на реалізацію кінцевої мети дошкільної освіти – виховання життєздатної, самостійної, природної у своїй поведінці, життєво компетентної особистості, формування у дитини самосвідомості, виховання ціннісного ставлення особистості до самої себе. З  дітьми старшого дошкільного віку ця робота спрямовується на формування шкільної зрілості(розумової, соціальної, емоційної),  психологічної та фізичної готовності дитини до навчання в школі.

Етапи соціально-педагогічного патронату

Основні етапи соціально-педагогічного патронату:

• підготовчий — вивчення сім’ї
• практичний — реалізація освітніх послуг
• підсумковий.

Вивчення сім’ї

На цьому етапі:

• вивчають умови життя сімей мікрорайону
• обліковують дітей дошкільного віку.

Коли діти, не охоплені дошкільною освітою, вже виявлені, вивчають соціальний статус та педагогічні проблеми їхніх родин.

Аналіз соціального статусу родини провадять на основі стандартних інструкцій:

• житлово-побутові умови
• матеріальна спроможність батьків
• освітня зайнятість дитини поза родиною тощо.

Аналіз педагогічних проблем сім’ї здійснюють за допомогою:

• спостереження за особливостями спілкування в сім’ї
• психологічних методик тощо.

Ця інформація дає уявлення про:

• виховне середовище
• рівень педагогічного мислення батьків
• психологічні проблеми сім’ї та їх причини.

Вирізняють типи сімей, які найчастіше потребують соціально-педагогічної уваги:

• недосвідчена неповнолітні батьки,
• батьки-студенти тощо
• неблагополучна батьки з алкогольною або іншою залежністю тощо
• дистанційна батьки є трудовими мігрантами, дитина виховується бабусею і дідусем тощо
• сім’я повторного шлюбу, де є діти від першого шлюбу
• сім’ї з прийомними дітьми
• неповна сім’я

Також є типи виховного середовища, які потребують підвищеної психолого-педагогічної уваги. Вони характеризуються:

• конфліктністю
• дітоцентричністю (дитина — єдиний центр життєдіяльності родини)
• емоційним відчудженням (дитиною не цікавляться, не сприймають як особистість, не поважають її гідність)
• психологічним насиллям (приниження, розбещення дитини, прилучення її до шкідливих звичок тощо).

Наприкінці цього етапу керівник та педагог мають чітко усвідомлювати ситуацію в родині, щоб окреслити напрями й методи допомоги.

Реалізація освітніх послуг під час патронату

Після визначення дітей, які потребують патронату, добирають місце та форми його здійснення. Зазвичай соціально-педагогічний патронат провадять:

• у домашніх умовах
• на базі дошкільного навчального закладу.

Також імовірна робота, що має консультативний характер та форму залучення дітей і батьків до масових заходів у соціальних, психологічних центрах, сільських клубах, сільрадах, позашкільних закладах тощо.

Особливості патронату вдома (за місцем проживання):

• формується умовна «група» за принципом територіальної близькості до дошкільного закладу
• патронат дітей відбувається за відвідування дітей удома
• група складається з дітей різного віку кількістю до 15 осіб
• найбільшого значення набуває консультативна робота, надання батькам методичних рекомендацій
• під час консультацій педагог має ознайомити батьків з наступними питаннями: – організація продуктивної творчої діяльності дитини вдома

– організація оптимального рухового режиму для дитини

– створення розвивального середовища в дитячій кімнаті.

Хто і коли здійснює патронат вдома

• патронат має здійснювати соціальний педагог або, за його відсутності в штаті ДНЗ, педагогічні працівники, призначені керівником
• патронат на дому має відбуватися двічі на тиждень за планом, затвердженим керівником
• час відвідування та час на дорогу до будинку сім’ї, оформлення відповідної документації враховується соціальному педагогу як робочий час

Особливості патронату на базі ДНЗ

Існує дві можливості залучити дитину до освітнього процесу на базі закладу:

• включити її в групу короткотривалого перебування
• частково інтегрувати в звичайну групу.

Особливості перебування дитини в групі короткотривалого перебування

• наповнюваність групи до 10 осіб
• група працює щоденно або два-три рази на тиждень
• може організовуватися в форматі прогулянкової групи, гуртка, групи вихідного дня тощо
• перебування в групи короткотривале в часі, до 4 год./день
• дитяча діяльність організовується вранці, в період найвищої працездатності (з 9 до 13 год.) або після денного сну (з 15 до 18 год.)
• група може працювати протягом навчального року або тимчасово (не менше 3 міс.)

Особливості часткової інтеграції дітей у звичайні групи:

• дітей зараховують до списку звичайної групи
• відвідування 2-3 рази/тиждень
• режим розробляють індивідуально залежно від психофізичних та адаптаційних можливостей дитини
• режим узгоджують із батьками, можуть коригувати.

Особливості проведення занять при частковій інтеграції:

• заняття залишаються провідною формою організації роботи для дітей, які частково інтегруються
• можуть здійснюватися індивідуально вихователем та іншими спеціалістами (психологом, логопедом) або шляхом залучення дитини в роботу групи, підгрупи
• зміст занять визначається програмними вимогами для певного вікового етапу
• програма занять може складатися за тематичним або сюжетним принципом, може бути вибудована на основі лише ігор тощо
• у середньому в розкладі можуть передбачати 2-3 заняття/день залежно від віку дитини
• заняття тривають від 15 хв. (для трирічних дітей) до 30 хв. (для п’ятирічних)
• перерви, тривалістю 10-15 хв., мають бути насиченими фізичними вправами, рухливими іграми.

Домашніх завдань дітям, звісно, не завдають. Проте в умовах соціально-педагогічного патронату педагоги можуть рекомендувати батькам певний зміст та прийоми роботи для опрацювання вдома.

Форми роботи з дітьми

1. Гра.
2. Спілкування.
3. Малювання, ліплення, аплікація, конструювання.
4. Музична діяльність тощо.